Лікування опіків та догляд за опіковими ранами: що потрібно знати.
Що робити при опіку, як визначити його тяжкість, коли потрібен лікар, чим очищають та обробляють опікові рани і як обирають перев’язувальні матеріали.
Опік може виникнути вдома, на виробництві, під час роботи з гарячою водою, парою, полум’ям, хімічними речовинами або внаслідок електричної травми. Незалежно від причини, правильні дії в перші хвилини та подальший догляд за опіковою раною мають важливе значення.
Тяжкість опіку визначається не лише його зовнішнім виглядом. Враховуються глибина та площа опіку, його локалізація, вік пацієнта, супутні захворювання та наявність інших травм.
Сучасний підхід до допомоги при опіках в Україні визначений Стандартом медичної допомоги «Опіки» та Клінічною настановою, заснованою на доказах «Опіки».
Зміст
- Що робити одразу після опіку
- Як визначити ступінь та тяжкість опіку
- Коли необхідно звернутися до лікаря
- Як обирають засоби для догляду за опіковою раною
- Очищення та антисептична обробка
- Гідрогелеві пов’язки та гелі для ран
- HEALER® MEDICAL у догляді за ранами та опіками
- Офіційні документи
Що робити одразу після опіку
Перша допомога при опіку починається з припинення дії травмуючого чинника.
Стандарт медичної допомоги «Опіки» визначає послідовність невідкладної допомоги: швидка оцінка ситуації, усунення або нейтралізація ушкоджуючого фактора, знеболювання, забезпечення прохідності дихальних шляхів, регідратація за показаннями, виявлення поєднаної травми, контроль життєвих показників та транспортування пацієнта до закладу охорони здоров’я.
Для пацієнтів із легкими та середніми опіками охолодження ураженої ділянки холодною водою протягом 10–20 хвилин одразу після опіку може обмежити ступінь травми. [ст. 25]
При свіжому опіку першочерговим завданням є припинення дії травмуючого чинника та надання правильної первинної допомоги.
Під час первинної оцінки пацієнта з опіком необхідно оцінити дихання, кровообіг, рівень свідомості та можливі поєднані травми. [ст. 25]
Як визначити ступінь та тяжкість опіку.
За глибиною опіки поділяють на I, IIа, IIб та III ступені.
При I ступені ушкоджується поверхневий шар шкіри.
II ступінь поділяється на поверхневий IIа та глибокий IIб.
III ступінь характеризується глибоким ушкодженням усієї товщини шкіри.
Опік I ступеня.
Перебування на сонці, гарячі рідини з низькою в’язкістю і коротка експозиція.
Ушкоджений тільки епідерміс.
Колір зони ураження від рожевого до червоного, волога, без пухирів.
Загоєння протягом 3 – 7 діб.
Опік IIа ступеня.
Гарячі рідини, хімічні опіки слабкими кислотами або лугами Ушкоджений поверхневий папілярний шар дерми.
Пухирі червоні, вологі, неушкоджені епідермальні придатки, блідніють при натисканні.
Загоєння протягом 1 – 3 тижнів, довготривалі зміни пігментації шкіри.
Опік IIб ступеня.
Полум’я, хімічні опіки, електричні ураження, гарячі рідини з високоюв’язкістю.
Ушкоджений більш глибокий ретикулярний шар дерми.
Суха поверхня, що не блідне при натисканні.
Загоєння протягом 3 – 6 тижнів з утворенням рубців.
Опік III ступеня.
Полум’я, електричні ураження, хімічні опіки, вибухові, самоспалення.
Ушкоджена повна товщина шкіри та підшкірна жирова клітковина або глибше.
Суха біла або червона з тромбозом судин поверхня.
Не загоюється первинним натягненням, потрібна аутотрансплантація шкіри. [ст. 30]
Важливо, що іноді глибину опіку важко визначити під час першого огляду, оскільки остаточна глибина опіку формується протягом кількох днів у міру розвитку рани. [ст. 20]
Тому зовнішній вигляд рани в перші години не завжди дозволяє самостійно визначити, наскільки глибоким є ушкодження.
Коли необхідно звернутися до лікаря
Питання «чи потрібен лікар при опіку?» залежить від площі, глибини та локалізації травми.
За Стандартом, окремі опіки I та II ступенів можуть лікуватися амбулаторно під наглядом лікаря-хірурга або лікаря-комбустіолога. Наприклад, до амбулаторного лікування віднесені опіки І ступеня: у дорослих до 20 % загальної площі тіла, у дітей до 10 %; опіки ІІ ступеня: у дорослих до 10 %, у дітей до 5 % за відсутності інших показань для госпіталізації. [ст. 26]
До опіків, які потребують направлення до спеціалізованого опікового центру, Клінічна настанова відносить:
- Опіки часткової товщини понад 10% загальної площі поверхні тіла (TBSA).
- Опіки обличчя, рук, ніг, статевих органів, промежини або великих суглобів.
- Опіки ІІІ ступеня (на всю товщину) в будь-якій віковій групі.
- Електричні опіки, включаючи ураження блискавкою.
- Хімічні опіки.
- Інгаляційне ураження.
- Опікова травма у пацієнтів із супутніми захворюваннями, які можуть ускладнити лікування, подовжити одужання або впливати на смертність.
- Будь-які пацієнти з опіками та супутньою травмою (наприклад, переломами), у яких опікова травма є найбільш ризикованим захворюванням, що може спричинити вітальні порушення.
У таких випадках, якщо травма становить більший безпосередній ризик, то пацієнта можна спочатку стабілізувати у відділенні політравми, а потім перевести в опіковий центр. Лікар у таких ситуаціях має прийняти необхідне рішення, яке має бути узгоджене з регіональним медичним керівником згідно плану і протоколу сортування.
- Діти з опіками в лікарнях без кваліфікованого персоналу чи обладнання для лікування та догляду за дітьми.
- Опікова травма у пацієнтів, які потребуватимуть спеціального соціального, емоційного чи реабілітаційного втручання. [ст. 27]
Тому при глибокому опіку, значній площі ураження або небезпечній локалізації не варто обмежуватися домашньою обробкою рани.
Як обирають засоби для догляду за опіковою раною
Після первинної оцінки та стабілізації пацієнта визначається подальша тактика лікування опікової рани. Клінічна настанова окремо розглядає очищення рани, перев’язувальні матеріали та місцеве лікування залежно від її стану.
Не існує однієї універсальної пов’язки, яка була б найкращою для кожної опікової рани. Клінічна настанова пояснює це динамічними змінами опікових ран та великою кількістю доступних перев’язувальних матеріалів і наводить характеристики матеріалів для різних типів ран. [ст. 11]
При виборі перев’язувального матеріалу враховують, зокрема, кількість ексудату. Для ран із мінімальним або помірним ексудатом у Клінічній настанові розглядаються поліуретанові матеріали, гідроколоїди та гідрогелі; при помірному та високому ексудаті – піни та альгінати. [ст. 53]
Очищення та антисептична обробка
Очищення опікової рани є важливою частиною місцевого лікування.
Клінічна настанова визначає щадне промивання як найважливіший компонент очищення опікової рани. Очищення має значення для профілактики інфекції, лікування та комфорту пацієнта.
При сильно контамінованих або інфікованих ранах очищення повинно бути ретельним, а при наявності біоплівки, яка не видаляється шляхом іригації, може знадобитися хірургічна санація. [ст. 53]
Для місцевого догляду за опіковими ранами використовуються різні антисептичні розчини.
У Клінічній настанові наведено декілька видів антисептичних розчинів для перев’язок, зокрема розчини на основі повідон-йоду, декаметоксину, октенідину, полігексаніду, а також розчин, що містить полігексаметиленбігуанід гідрохлорид (PHMB) і бетаїн. [ст. 130-131]
У Клінічній настанові також наведений гель, що містить PHMB 0,15% та бетаїном 0,1%. Для нього вказані антисептичні та зволожувальні властивості, протимікробна, протигрибкова, противірусна та протизапальна активність. [ст. 130]
Гідрогелеві пов’язки та гелі для ран
Гідрогелеві перев’язувальні матеріали призначені для створення вологого середовища в рані. У Клінічній настанові «Опіки» серед характеристик та показань до застосування гідрогелів зазначені рани з легкою та помірною ексудацією, підтримання вологого середовища, стимуляція грануляції та епітелізації, а також лікування надзвичайно сухих опікових ран. [ст. 123]
Одним із гідрогелевих перев’язувальних матеріалів, прямо зазначених у Клінічній настанові, є Healer® Gel Medical.
HEALER MEDICAL® у догляді за ранами та опіками
У Клінічній настанові в таблиці гідроколоїдних та гідрогелевих перев’язувальних матеріалів зазначений Healer® Gel Medical.
У документі він описаний як гідрогелева пов’язка — водна композиція альгінатного гідрогелю на безспиртовій основі.
Для неї зазначені:
– створення вологого середовища рани;
– захист поверхні рани від інфікування;
– відсутність прилипання до рани;
– безболісне видалення;
– застосування при ранах із легкою та помірною ексудацією;
– лікування надзвичайно сухих опікових ран;
– стимуляція грануляції та епітелізації. [ст. 123]
На цій же сторінці зазначено спосіб застосування: матеріал наноситься безпосередньо на рану, пов’язка повинна виступати за край рани та фіксуватися перев’язувальним матеріалом.
Офіційні документи
1. Стандарт медичної допомоги «Опіки» (PDF) Затверджений наказом Міністерства охорони здоров’я України від 06.11.2024 № 1869 .
Опублікований на сторінці Державного експертного центру МОЗ України
2. Клінічна настанова, заснована на доказах «Опіки» (PDF) Клінічна настанова, адаптована для системи охорони здоров’я України на основі Advanced Burn Life Support Course, Provider Manual 2018 Update.
Клінічна настанова не повинна розцінюватися як сталий стандарт медичного обстеження та лікування. Вона допомагає лікарю приймати рішення в конкретних клінічних ситуаціях з урахуванням стану пацієнта. [ст. 9]
Важливо: інформація в статті має інформаційний характер і не замінює консультацію лікаря.
